РІЗДВО НА ЗАКАРПАТТІ: ЕТНОЛІНГВІСТИЧНИЙ НАРИС

Анотація

Християнські релігійні й народні свята активно вивчалися релігієзнавцями, етнографами та мовознавцями.
Календарно-обрядова лексика містить інформацію про традиційну духовну і матеріальну культуру народу.
Тому її фіксація, систематизація та аналіз у різних аспектах є першочерговим завданням українських мовознавців.
Проте досі не вивчені мовні явища, які презентують календарно-обрядову лексику в закарпатських говірках. Раніше
ми вже звертали увагу на антропоніми в складі календарно-обрядової лексики та календарно-обрядові назви літнього
та осіннього циклів. У пропонованій статті подаємо спостереження над найбільш відомими і величними святами для
всіх українців – різдвяними. Цей аналіз здійснюється в етнолінгвістичному аспекті. Зокрема звертаємо увагу на їх компонентний склад, лексико-граматичну характеристику та внутрішню форму. Назви на означення Різдва, засвідчені в закарпатських говірках, у фонетико-словотвірних варіантах із тотожним чи близьким значенням, функціонують і в інших
говорах української мови. Деякі з них збігаються з літературними відповідниками. Як видно із зібраної нами лексики,
календарно-обрядова лексика характеризується широкою варіантністю. Деякі з цих назв своїм походженням сягають
ще праслов՚янської доби. Крім того, подаємо невеликі транскрибовані тексти, в яких описаний цей обряд. Зокрема в
текстах подається інформація про Святий вечір, випікання обрядової хлібини, приготування дванадцяти пісних страв.
Також наводяться повір՚я, які існували на Святвечір, описується обряд колядування на Святвечір і перший день Різдва,
подається інформація про дійових осіб, які беруть участь у різдвяному мінідійстві, а також про заборони, які існували
впродовж цього часу. На матеріалі діалектних текстів можна ознайомитися з обрядовими дійствами та звичаями, які
відбуваються на Закарпатті. Саме в цих текстах засвідчене багатство духовної та матеріальної культури представників
закарпатських говірок.