ВСТАВНІ КОМПОНЕНТИ В ЗАКАРПАТСЬКОМУ ГОВІРКОВОМУ МОВЛЕННІ

Анотація

У статті представлено структурно-семантичну характеристику вставних компонентів у діалектному
мовленні. Аналіз вставних одиниць здійснено на основі власних записів фрагментів говіркового мовлення в окремих
населених пунктах Закарпаття. Для обстеження типології вставних компонентів також залучено матеріали діалектних
словників закарпатського говору, опублікованих текстів українських закарпатських говірок. Значну частину представленого матеріалу становлять фіксації вставних виразів у записах говірки с. Довге Закарпатської області в рукописних
матеріалах Василя Німчука. Описано лексеми в ролі вставних компонентів із різними семантичними відтінками і функціональними особливостями. Виокремлено такі групи вставних компонентів: із значенням достовірності, впевненості,
невпевненості, категоричності, запевнення в правдивості висловленого; із значенням непевності, сумніву, припущен
ня, здогаду; із значенням емоційної (позитивної чи негативної) оцінки; які вказують на постійність або непостійність
повідомлюваного; які вказують на спосіб об’єктивації думки; які виражають безпосереднє апелювання до особи (осіб)
із метою привернення уваги, налаштування на діалог і т. ін.; які є засобами впорядкування думки, компонування та ак
центування певних її елементів, послідовності викладу; вставні компоненти – фразеологізовані вирази, які вживаються
як традиційні народні магічно-забобонні мовні формули. Підтверджено і доповнено висновки дослідників про роль
конститувних елементів, зокрема вставних компонентів, у територіально-діалектній забарвленості діалектного тексту.
Виявлено спільні з літературною мовою, з іншими українськими говорами форми вставних слів і конструкцій, а також
специфічні діалектні риси лексичного складу і морфологічного вираження (так бых ды́ хаў; най вам ни бре ́шу; ачи́й;
видáў; бÿз’ÿ́ўно; у дốбрый час речи́ ; ни́ кай; чуй; чýйс’а; и́ппен; и́ппин’ц’і; ни будý прикáзовати; про вши́тко; най с’а ни
прикáзуйе; ни пôймáйучис’а; ниўпоношáучи; прôшчÿ́н бы; с’ати́ ў бы с’а; ко дÿ́жде та ін.). Проілюстровано модальну і
суб’єктивно-оцінну функції вставних компонентів у говірковому мовленні.