РАМКА ДЛЯ ПІДГОТОВКИ ВИКЛАДАЧІВ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ ЯК ІНОЗЕМНОЇ В УМОВАХ КРИЗИ

Анотація

Стаття представляє теоретичну рамку для розвитку цифрової педагогічної стійкості серед майбутніх
викладачів англійської мови як іноземної в контекстах, що характеризуються постійною невизначеністю та порушен
нями освітнього процесу. Спираючись на конструктивістську теорію навчання, модель технологічного педагогічного
змістового знання та літературу з кризової педагогіки, дослідження пропонує концептуальну модель, яка інтегрує роз
виток цифрової компетентності з психологічною готовністю до викладання в нестабільних умовах. Рамка ґрунтується
на емпіричних даних двох різних програм підготовки вчителів Ужгородського національного університету та Карпат
ського національного університету імені Василя Стефаника, де 62 студенти брали участь у спеціалізованих курсах,
спрямованих на розвиток цифрових педагогічних компетентностей. Порівняльний аналіз показує, що педагогічний
та лінгвістичний підходи до підготовки вчителів дають значні покращення цифрової готовності, але культивують різ
ні виміри професійної стійкості. Програми, орієнтовані на освіту, посилюють емоційну регуляцію та адаптивність у
кризових ситуаціях, тоді як програми, орієнтовані на лінгвістику, зміцнюють технологічну креативність та інновації,
орієнтовані на учня. Запропонована рамка цифрової педагогічної стійкості охоплює чотири взаємопов'язані виміри:
технічну спритність, методологічну гнучкість, емоційний інтелект та контекстуальну обізнаність. Емпірична валідація
через аналіз опитувань до та після курсів демонструє статистично значуще зростання у всіх вимірах з великими розмірами ефекту. Якісний аналіз рефлексій студентів висвітлює трансформацію від розуміння технології-як-інструменту
до технології-як-педагогіки, що вказує на фундаментальні зміни у формуванні професійної ідентичності. Запропоно
вана концептуальна основа має важливе практичне значення для розробки навчальних програм у системі педагогічної
освіти, зокрема для підготовки вчителів, які працюватимуть у зонах збройного конфлікту чи регіонах із системними
порушеннями функціонування системи освіти. Дослідження вносить внесок у нову науку про кризову педагогіку, демонструючи, що стійкість у контекстах цифрового викладання вимагає одночасного розвитку технічних, педагогічних,
емоційних та адаптивних здібностей, а не ізольованого набуття навичок.