ПРОКЛЬОНИ ЯК ВЕРБАЛЬНІ МАРКЕРИ ГНІВУ ДІАЛЕКТОНОСІЯ (на матеріалі закарпатського говору)

Анотація

У статті досліджено склад, семантику й особливості функціонування прокльонів як вербальних мар
керів негативних емоцій діалектоносія. Зокрема, проаналізовано структурні особливості прокльонів у закарпатських
говірках; з’ясовано специфіку функціонування різних тематичних груп номінацій у складі прокльонів; розкрито се
мантику й походження специфічних діалектних компонентів вигукових фразем-прокльонів; простежено взаємозв’язок
прокльонів із ментальністю та психоемоційним станом діалектоносіїв.
Доведено, що потужним комунікативним маркером негативних емоцій у носіїв закарпатського говору є прокльо
ни, абсолютна більшість яких належить до вигукових фразеологізмів. Емоції гніву вербалізують прокльони з біблій
ними, міфічними, метеорологічними, абстрактними та іншими концептами: Бог, чорт, фрас, ґу ́та, шл’ак, біда́ , кáра,
грім тощо.
За ступенем вияву гніву прокльони можна умовно поділити на легкі, що виражають незадоволення, докір і не
пророкують каліцтва чи смерті опонента (це переважно вислови з фаунонімами), і важкі, що демонструють злість і
ненависть до адресата мовлення.
У компонентному складі прокльонів переважає питома українська лексика (Бог, не ́бо, марá, сóнце, пес; покара́ти,
поби́ти, пропа́ сти та ін.), а незначна частина німецьких та угорських запозичень (ґалúба, ґу ́та, файґ, фрас, шл’ак,
фра́нца, тра́фити) засвідчує специфіку закарпатського говору.
За метою висловленої думки проаналізовані прокльони є спонукальними конструкціями й промовляються з від
повідною окличною інтонацією, у якій доволі помітне емфатичне акцентування. Додатковими граматичними засобами
вираження спонукальності є частки богда́ ǐ, най / н’ай, ôбы́ / ўбы / бы та дієслівні форми наказового способу чи дійсного
в значенні наказового. Із погляду синтаксичної будови переважають прокльони зі структурою простого двоскладного
чи односкладного речення.
Оскільки прокльони належать до табуйованих висловів, їх використання доволі обмежене й зумовлене культур
ними, релігійними та індивідуально-психічними особливостями діалектоносіїв.