ЛІНГВОПРАГМАТИКА ВЖИВАННЯ ДІАЛЕКТИЗМІВ ІЗ КОРЕНЕМ -ХОС(Е)Н- У ЗАКАРПАТСЬКІЙ ПРЕСІ

Анотація

У статті виконано лінгвопрагматичний аналіз функціонування діалектного лексичного гнізда з ко
ренем -хос(е)н- (хосен, хісна, хоснувати, хосенний тощо) у мовленні сучасної закарпатської преси. Актуальність до
слідження зумовлена загальною тенденцією до демократизації вітчизняного медіадискурсу та переосмисленням ролі
регіональних говірок, які трансформуються з індикаторів низького стилю в дієвий засіб комунікативного впливу. На
матеріалі газет «Новини Закарпаття» та «Старий замок “Паланок”» (2010–2024 рр.) досліджено динаміку семантичних
і стилістичних перетворень цієї запозиченої з угорської мови, але глибоко адаптованої лексики.
З’ясовано, що в досліджуваному корпусі діалектизми цієї групи функціонують переважно без графічного виді
лення (лапок, курсиву), що свідчить про їхню органічну інтеграцію в мовну свідомість населення регіону та статус
норми місцевого узусу. Визначено, що прагматичний потенціал лексеми хосен виходить далеко за межі номінації утилі
тарних понять (‘користь’, ‘вигода’). У публіцистичних текстах вона також виступає інструментом соціальної критики
та оцінності, маркуючи позицію «здорового глузду громади» в опозиції до офіціозу чи декларативності влади.
Проаналізовано роль досліджуваних одиниць у стратегіях мовної гри (створення комічного ефекту через контраст «господарської» семантики й інтимного контексту) та евфемізації. Окрему увагу приділено гномічній функції діалектизму: виявлено, що в авторських колонках та інтерв’ю слово хосен часто вживається для формулювання життєвих
кредо, порад та моральних настанов. Також простежено використання цієї лексики в дискурсі ідентичності, де вона
слугує засобом легітимації регіонального мовного коду. Доведено, що в сучасному медіатексті діалектизм еволюціонує
від засобу створення локального колориту до поліфункціонального інструменту реалізації авторської модальності й
формування довіри читацької аудиторії.