ДИТИНСТВО ЯК МІФОЛОГІЧНИЙ ПРОСТІР РОДОВОЇ ПАМ’ЯТІ В ЛІРИЦІ ВЛАСТИ ВЛАСЕНКО

Анотація

У статті досліджено феномен дитинства як міфологічного простору родової пам’яті в ліриці сучасної
української поетеси Богдани Ковалюк, яка творить під псевдонімом Власти Власенко. Авторка – прикарпатська пись
менниця, філологиня, викладачка, громадська діячка, лауреатка премій імені Бориса Нечерди (2016) та Василя Стефа
ника (2023). Метою статті є розкриття художніх механізмів, за допомогою яких поетеса трансформує індивідуальний
досвід дитинства в міфопоетичний простір, що відображає колективну пам’ять роду та культурні архетипи.
У процесі дослідження визначено завдання: простежити, як у поезіях Власти Власенко дитинство постає в ролі
сакрального хронотопу, що зберігає пам’ять поколінь; проаналізувати образи-символи, що формують міфологічну
структуру дитячих спогадів; окреслити роль фольклорно-міфологічних мотивів у конструюванні авторського міфо
світу; з’ясувати специфіку поетичного мислення, що поєднує інтимно-особистісне й культурно-історичне. Стаття спи
рається на міфопоетичний аналіз, методи герменевтики, психологічну інтерпретацію та культурно-історичний підхід.
Доведено, що лірика Власти Власенко відзначається глибинним зв’язком із традиціями Прикарпаття, де дитинство осмислюється як джерело духовної енергії і як простір формування ідентичності. Підкреслено роль гуцульсько-бойківського міфосвіту, символіки образів-архетипів (вода, вогонь, земля, повітря) та родинних ремінісценцій у формуванні авторського міфу про дитинство. Зроблено висновок, що лірика Власти Власенко утверджує дитинство як
джерело родової сили, пам’яті, внутрішньої опори, що живить поетичну уяву та формує світогляд митця.
Зазначено, що поезія Власти Власенко характеризується новизною й самобутністю, індивідуально-авторським
способом реалізації міфологічних систем, а також візіонерським типом мислення, що робить її твори вагомим внеском
у сучасну українську літературу.