ПОЕТИКА ПОЗАЗБІРКОВОЇ ЛІРИКИ ВАСИЛЯ ҐРЕНДЖІ-ДОНСЬКОГО (ПОЕЗІЯ 1922–1931 рр.)
DOI:
https://doi.org/10.24144/2663-6840.2025.2.(54).142-149Ключові слова:
Василь Ґренджа-Донський, позазбіркова лірика, громадянська лірика, пейзажна лірика, національна свідомість, інтимна лірика, автобіографізм, література ЗакарпаттяАнотація
У запропонованій публікації зроблено спробу систематично проаналізувати поетичний доробок одного із найпродуктивніших українських письменників Василя Ґренджі-Донського, а саме твори, написані у період із
1922-го по 1931 рр., що не увійшли до жодної з його опублікованих поетичних збірок. Частина з цих віршів побачила
світ у тогочасних закарпатських періодичних виданнях, таких як журнали «Наша земля», «Пчілка», газети «Свобода»,
«Українське слово», «Русин», «Неділя русина» та інші. Решта ж залишилася в рукописах автора і вперше була видрукувана в першому томі дванадцятитомного видання творів митця.
Вірші В. Ґренджі-Донського поза збірками до сьогодні ще не були об’єктом окремих наукових досліджень. Це
обумовлює актуальність роботи, мета якої – дослідити поетику вищеозначених текстів. У статті зроблено ідейно-художній аналіз громадянської лірики (поезії «Не дамо!», «Ми українці!», «Не запродайте рідний край», Розбудимо Закарпаття», «Молотьба», «Розділили Україну поміж ворогів», «Оце мій рідний край», «А ми обдерті, босі, без кутка…»,
«Заміняли ярмо…», «Багата в нас земля», «На майдані», «О, чого ж я тут», «Нова зірка на нашому небі»), пейзажної лі
рики (поезії «Ранок», «На Тисі», «На “Мирші” серед пастухів», «Сінокоси», «Вертається із гір турист», «Стою, дивлю
ся на красу», «Зима на порозі», «Пропали квіти із вікон»), інтимної лірики (вірші «Як на небі місяць зійде», «Прощай»,
«Тобі, дівчино…») та лірики з елементами автобіографізму (поезії «З душі вже витер я тебе», «Переживаю я тепер»,
«Крапка», «Щось так болить душа…», «Стократ згадаєш і заплачеш колись…»). Загальна кількість проаналізованих
текстів – 33 одиниці.
У дослідженні проведено типологічні паралелі між віршами В. Ґренджі-Донського та поетичними творами
І. Франка, П. Тичини, поетів Празької школи. З’ясовано, що в громадянській ліриці поет постає як борець за справедливість, пристрасний і непохитний бунтар. Пейзажна лірика характеризує його як майстерного митця-живописця,
який уміє словом передати красу рідного краю. А в інтимній ліриці автор розкривається як ніжний лірик із тонким поетичним чуттям.
