МОВНО-ВИРАЖАЛЬНІ ЗАСОБИ «ЕНЕЇДИ» І.П. КОТЛЯРЕВСЬКОГО В КОНТЕКСТІ ФІКСУВАННЯ ТА ЗБЕРЕЖЕННЯ СТІЙКИХ ОБРАЗНИХ УЯВЛЕНЬ У ФРАЗЕО- ТА СЛОВОТВОРЕННІ

Анотація

Визначальною ознакою мови «Енеїди» І.П Котляревського є образність, яка реалізована низкою ти- пових для її оприявнення засобів, зокрема використанням стійких порівнянь, семантичних і морфологічних образних дериватів та ін. Когнітивним підґрунтям усіх цих мовних одиниць слугують компаративні відношення. Усталеність асоціативно-образного сприйняття певних елементів дійсності знайшла відображення в закріпленні компаративних звʼязків як основи у формуванні образних мотиваційних відношень, що лягли в основу фразеотворення та появи морфологічних дериватів з образним змістом. Відповідно стійкі порівняння та образні деривати є вагомим джерелом мов- ного фіксування та збереження притаманних для кожного народу асоціативно-образних уявлень.

У пропонованій розвідці маємо на меті зіставити стійкі порівняння, засвідчені в «Енеїді» І.П. Котляревського, з образними морфологічними дериватами української мови; розкрити специфіку мотивувальних ознак стосовно спіль- ного об՚єкта порівняння; відобразити роль «Енеїди» подекуди як єдиного джерела фіксування й подальшого поширен- ня традиційних сталих компаративних висловів, а в окремих випадках й образних дериватів.

Зафіксовані й збережені в «Енеїді» І.П. Котляревського стійкі, типові для української мови порівняльні звороти відображають традиційність та закріпленість асоціативно-образних відношень між різними поняттєвими сферами. Це дає підставити виокремити спільні мотивувальні ознаки, реалізовані в утворенні різних мовних одиниць ‒ фразеоло- гізмів та образних дериватів ‒ дієслів, прикметників, прислівників. До того ж стійкі порівняльні звороти з ключовими образами ‒ йорж, сова, віл, рій засвідчують можливості доповнення й уточнення низки образних мотивувальних ознак щодо спільного об՚єкта порівняння та особливості їх реалізації в процесі виникнення сталих висловів. Проведений аналіз окреслює перспективу подальших досліджень такого типу з метою визначення специфіки образних мотиваційних відношень, встановлення обсягу мотивувальних ознак та їх особливого вияву в певних сферах деривації.