МОРФОЛОГІЧНА ПАРАДИГМАТИКА УКРАЇНСЬКИХ ЧОЛОВІЧИХ ІМЕН ПЕРШОЇ ВІДМІНИ М’ЯКОЇ ГРУПИ

Анотація

У статті висвітлено основні чинники, що впливають на морфологічну парадигматику антропонімів

– чоловічих імен, які в українській мові відмінюють за зразком першої відміни м’якої групи, оскільки відмінкові парадигми українських особових імен описано фрагментарно, зокрема не досліджено їхню специфіку в контексті сучасної мовознавчої науки. До іменників першої відміни м’якої групи зараховано українські власні чоловічі імена з м’якою приголосною фонемою основи, відмінкові форми яких визначають морфологічні (маркованість категорією чоловічого роду; однотипність відмінкових форм; наявність варіантних форм (у знахідному відмінку множини); акцентуаційні (однотипне наголошування); різна графічна презентація флексій (генітив, датив, інструменталь, локатив, вокатив од- нини й номінатив, генітив, акузатив, вокатив множини); морфонологічні (чергування твердих і м’яких приголосних фонем) релевантні фактори. Проаналізовано акцентуаційні особливості особових чоловічих імен, які відмінюють за зразком іменників першої відміни м’якої групи, зокрема обґрунтовано вибір наголосу у вокативі однини й множини словоформи Ілл-я́; розглянуто особливо складні випадки вибору відмінкових закінчень зазначеної групи антропоназв, а саме пояснено форму кличного відмінка однини чоловічих імен першої відміни м’якої групи. У процесі дослідження використано комплексну методику, що об’єднує різні методи та прийоми, основними з яких є описовий, зіставний і метод кількісних підрахунків. Для виокремлення відмінкових схем і вивчення явищ, притаманних словозмінній парадигматиці українських власних чоловічих імен першої відміни м’якої групи, застосовано граматичний аналіз антропонімів – власних чоловічих імен – і дистрибутивний аналіз морфем досліджуваних іменників. Для визначення ролі кінцевої фонеми основи або словотворчого афікса під час вибору відмінкової флексії застосовано формантний аналіз лексем. Морфологічна парадигматика антропонімів на позначення українських власних чоловічих і жіночих імен по- требує комплексного аналізу та системного опису, ураховуючи сучасні підходи, екстра- та інтралінгвальні чинники.