ОСОБЛИВОСТІ НОМІНАЦІЇ ІНСТРУМЕНТІВ БУДІВЕЛЬНИКІВ У БОЙКІВСЬКИХ ГОВІРКАХ

Анотація

У статті проаналізовано назви інструментів будівельників як сегмента будівельної лексики бойківських говірок. Під впливом внутрішньомовних та позамовних чинників будівельна лексика бойківських говірок зазнає певних змін – деякі назви реалій будівництва архаїзуються, інші втрачають своє значення чи набувають нового. Актуальність дослідження полягає в необхідности зберегти для майбутніх поколінь діалектні назви, які можуть бути втрачені, простежити лексико-семантичні процеси в семантичній підгрупі назв інструментів будівельників. Мета і завдання наукової розвідки полягає у визначенні структури назв інструментів будівельників, їх мотивації, способів творення, походження, а також внутрішньосистемних звʼязків. Здійснений аналіз засвідчив, що за структурою назви інструментів представлені здебільшого однослівними номенами. Для їх творення типовими МО є «дія», яку виконують цим інструментом (дз’у^|бан, кле^|пач, паж^ǀник, стру^|гак, тоў^|качка, коло^|тушка, трам^ǀбачка та ін), та «будівельний матеріал» (ґон^|тар’, дра^|ничник, лат^|ник). Прості назви утворені здебільшого суфіксальним способом словотворення (шеме^|т’іўка, ст’і^|гачка, шпик^|л’арка, маст’е^|рок та ін.), спорадично відзначено префіксальний спосіб (от^ǀвʼес) та основоскладання (бензопи^|ла, водо^ǀвага). Двослівні назви репрезентують незначну частину досліджуваної семантичної підгрупи, більшість із яких – атрибутивно-субстантивні словосполуки (руч^ǀна пи^ǀла, т^|рац’ка пи^|ла, штико^|ва ло^|пата, сов^|кова ло^|пата та ін.). Вони ілюструють родо-видові системні звʼязки в цій семантичній підгрупі. У деяких говірках засвідчені також антоніми, утворені за диференційними ознаками ‘розмір’ (полу^|т’ор: ^|т’орка), «форма» (моло^|ток : кле^и|вец’), та синоніми, представлені лексичними дублетами (коло^|тушка, тоў^|качка, трам^ǀбачка, ^|доўбн’а, трам^|боўка,

^|доўбинка ʻтовстий дерев’яний молот, яким набивали глину на долівці чи споруджували глинобитні печіʼ). Назви ін-

струментів та засобів ілюстровані як питомими лексемами, так і запозиченими з німецької (ш^|пател’, ^|к’ел’ма, ш^|миґа та ін.), польської (трач, об^|цен’ґʼи, пйон), угорської (ар^|шʼіў, фарáґíв, д’аг^|л’іў), чеської (кром^|пач), голландської (^|ва- терпас) та тюркських мов (джи^|ґан).