ПРІЗВИСЬКА У СКЛАДІ ЧЕСЬКИХ АНТРОПОНІМНИХ ФОРМУЛ ДОПРІЗВИЩЕВОГО ПЕРІОДУ

Анотація

Пропонована стаття продовжує розробку проблем функціонування та розвитку чеської антропонімійної системи допрізвищевого періоду. У статті проаналізовано прізвиська як компонент багатолексемних антропонімів, зафіксованих у старочеських пам’ятках адміністративного стилю XІ–XVІІ століть. Аналіз мовного матеріалу здійсне- но на основі писемних пам’яток офіційно-ділового стилю.

У статті досліджено лексико-семантичні різновиди прізвиськ, зафіксовані як компоненти антропонімних формул, продуктивність та динаміку поширення упродовж століть.

Аналіз відтворює основні тенденції у розвитку старочеської антропонімії аналізованого періоду.

Із XІV ст. актуальними засобами ідентифікації особи поряд з іменем часто ставали одночасно кілька ознак (напр., індивідуальна і відтопонімна). Найпоширенішою дволексемною моделлю іменування осіб із ХVІІ століття є особове ім’я + прізвисько. Така продуктивність прізвиськ була пов’язана з поширенням їх у функції родових назв. Численні приклади з чеських джерел свідчать, що в XVІІ–XVІІІ ст. напередодні офіційної кодифікації прізвищ саме прізвиська характеризувалися передачею в спадок. В умовах збільшення кількості населення, розвитку міст, міграції людності ні посесивна назва, ні відтопонімне означення вже не могли забезпечити суспільству ефективне розмежування осіб однієї родини від осіб решти родин.