ВЛАСНІ НАЗВИ МАРТОЛОСІВ «ДЕФТЕРА МУФАССАЛА 1681 РОКУ»: ХАРАКТЕРИСТИКА ТВІРНИХ ОСНОВ

Анотація

Статтю присвячено дослідженню власних назв мартолосів XVІІ ст., які засвідчені в маловідомому турецькому історичному джерелі «Дефтер Муфассал 1681 року». Простудійовано понад 70 антропонімів. Метою статті є аналіз твірних основ власних назв мартолосів. Щоб досягти мети, визначено такі завдання: 1) ознайомити читача з маловідомою турецькою історичною пам’яткою «Дефтером Муфассалом 1681 року»; 2) ви́окремити антропонімію мартолосів XVІІ ст.; 3) провести аналіз твірних основ власних назв людей індексу «Greek, Bulgarian, and South Slavic Names among the Registered Martoloses» та порівняти їх із сучасним антропоніміконом. У розвідці використані опи- совий метод і методи аналізу та систематизації. Давні антропоніми, виокремлені з історичного джерела, – додаткове джерело антропонімікону, який фунціонував на території Славії в XVІІ ст. Власні назви людей, що репрезентовані в

«Дефтері Муфассалі 1681 року», свідчать про давність таких онімних утворень, адаптацію запозичених імен (особливо грецького походження) на загальнословʼянському ґрунті, зокрема українському. Практична цінність статті полягає в тому, що виявлені та проаналізовані власні назви мартолосів поповнили загальнослов’янський антропонімікон. У результаті розвідки було встановлено особливливості власних назв мартолосів: 1) власні назви мартолосів, яких Османська імперія на Балканах у ХV–XVII ст. набирала на службу з місцевого християнського населення, яке зазвичай пере- ходило в іслам, свідчать, що антропонімія є стійкішою, ніж нове віросповідування та служба в інтересах завойовників. Це підтверджують твірні основи власних назв мартолосів:

• більшість антропонімів належить до загальнословʼянського канонічного іменникá: Andrey, Dimitraş, Dimitre, Dimiti, Dimo, Foro, Hinko, İhnat, İliya, İvan, Kosta тощо;
• засвідчено сім одиниць антропонімів, у твірних основах яких маємо композити і відкомозитні назви: Braniç, Diçko, Radiç, Radimir, Radul, Latko (Lanko), Ostanko, Pribit;
• відапелятивних твірних основ виявилося лише дві: Kantari та
• вплив турецької мови засвідчено:
  • на рівні фонетики в християнських іменах: Girigor, Guri, Gürgi, Gürgote;
  • на правописному рівні: İpribit (хоч зафіксовано варіант Pribit), İspas, İstatı, İstavro, İstoyan, İstrati.
• виялено антропоніми із затемненим походженням твірних основ: Pelisan, Pertrenuha, Şahin. Тут, звичайно, можемо аргументувати помилковими записами, адже це памʼятка XVII ст., написана турецькою мовою, але арабською графікою.
• для власних назв мартолосів характерним є південнословʼянський фонетичний вплив, однак маємо засвід- чений значний відсоток антропонімів, які співзвучні з українськими відповідниками, що важливо для підтвердження загальнословʼянського історичного антропонімікону.